Автор каналу President Chay разом із братом Кобі вирішили пройти шлях від “збудуємо щось швидке” до справжнього божевілля на трьох колесах — і в підсумку отримали апарат, який розганяється майже до 160 км/год. Це вже третя спроба братів. Перший самокат вони спалили буквально в процесі тестів. Другий — вибухнув разом із контролером вартістю 500 доларів під час офроуд-заїзду. Тож до третього проєкту підійшли з певним досвідом і, як самі зізнаються, з розумінням, що чим швидше їдеш, тим складніше видавити з системи кожну наступну милю на годину.
Три мотори замість одного
Попередній самокат мав один двигун QS205 потужністю близько 5000 Вт — цього вистачало на 65 миль/год. Для нового проєкту брати взяли одразу три потужніші мотори QS273, кожен здатний тягнути до 30 000 Вт. Разом це майже 90 кіловат — для порівняння, автори порівнюють це з тридцятьма кухонними духовками одночасно.
Проблема в тому, що такі мотори не продаються вже вмонтованими в колеса — довелося самостійно шнурувати спиці на позашляхових дисках від мотоцикла. Процес виявився не з простих: занадто довгі спиці проб’ють камеру, занадто короткі — колесо просто не стане на місце. Комплект спиць під замовлення обійшовся в 500 доларів, тож права на помилку не було. Після кількох переглянутих туторіалів на ютубі і трьох годин мороки перше колесо все-таки перетворилось на щось, схоже на колесо.
Для передньої частини хлопці купили пів мотоцикла-кросового на Facebook Marketplace всього за 400 доларів — потрібна була лише вилка для керування, решту знімали. Раму варили самі, вперше працюючи з алюмінієм, і це виявилося справжнім випробуванням: метал “гуляє” при охолодженні, шви виходять не з першого разу, а один із вигинів рами згодом заважав нормально встановити колесо.
Окремим квестом стало кріплення мотор-колеса до вилки — по суті, брати першими в інтернеті змогли встановити хаб-мотор на мотоциклетні вилки. Щоб вісь не провертався всередині отвору, довелося виточувати власні перехідні втулки на старому токарному верстаті з Harbor Freight — з точністю до тисячних дюйма. З першого разу вийшло непогано, з другого — як вони самі кажуть, “як сміття”.
Після базового тесту стало зрозуміло: із трьох задніх коліс одночасно землі торкаються тільки два, третє просто висить у повітрі на нерівностях. Довелося врізати підвіску заднього мосту — з важільним кріпленням, підшипниками і амортизаторами з Amazon за 130 доларів. З передньою вилкою теж не все пройшло гладко: гальмівний супорт впирався прямо в мотор. Рішення вийшло по-справжньому інженерне (і трохи божевільне) — брати відрізали зубці від старого полотна циркулярної пилки і перетворили його на гальмівний диск більшого діаметра, ніж сам мотор.
Батарея на 600 літій-іонних елементів
Готових акумуляторів під такий струм на ринку просто не знайшлося, тож батарею довелося збирати вручну — з 600 літій-іонних елементів по 3,6 В кожен. У підсумку вийшло три банки по 72 В і 45 Аг, зібрані на контактному зварювальному апараті, з нікелевими смужками, мідними шинами і власними платами BMS для моніторингу кожного елемента. Паяти мідь довелося звичайним побутовим паяльником — вийшло настільки погано, що брати зрештою купили один з найбільших паяльників, які тільки знайшли, і тільки тоді робота пішла як слід.
Коли одне-єдине мотор-колесо розкрутили на тесті, лічильник показав більше 1500 обертів на хвилину — а це понад 120 миль/год потенційної швидкості лише на одному з трьох моторів. Самокат буквально піднімався в повітря від потужності одного мотора при випробуванні на стенді.
Перший реальний заїзд теж вийшов емоційним: колесо миттєво пішло в занос з димом і паленою гумою, автор зізнається, що не очікував такого прискорення і злякався. Але вже за кілька спроб самокат впевнено набирав 50, потім 60 миль на годину — і це все ще лише на одному моторі з трьох.
Після успішних тестів раму розібрали й довели до пуття: закрили відкриті ділянки шиї рами товстою алюмінієвою пластиною, акуратно заварили дротову проводку під обшивкою. Замість фарби батько авторів запропонував відполірувати всю раму до дзеркального блиску — і, за словами братів, вийшло значно ефектніше, ніж чорна фарба. Він же власноруч виготовив металеві крила для коліс за саморобними картонними шаблонами.
Коли зібрали остаточну електрику — три акумулятори, три контролери, окрему систему на 12В для фар, поворотників і сигналу — настав момент істини. Автор описує розгін після позначки 80 миль/год як фізичний тиск вітру, порівнянний з тим, ніби на тебе тиснуть одразу двоє людей. Ближче до 95 з’явилось відчуття, що варто послабити хватку — і тебе просто здує зі самоката, як прапор на флагштоку.
Зрештою лічильник показав 99,4 милі на годину — фактично поріг у 100 миль/год, заради якого й затівався весь проєкт.
Після трьох років експериментів, спаленого самоката, вибухнулого контролера і незліченної кількості годин у гаражі брати нарешті отримали те, заради чого все починалося, — самокат, здатний на швидкість спортивного мотоцикла і при цьому теоретично здатний проїхати на одному заряді до 100 миль завдяки батареї на 135 ампер-годин.